Сб, 21.10.2017, 05:19
Добро пожаловать, Гость | RSS

Отдел обслуживания дошкольников и учащихся 1-4 классов

А что у нас?
Qr-code
Полезное
Канал YouTube
Опрос
Какова роль детской книги в современном обществе?
Всего ответов: 1775

О Донецком крае

***
Знизу шахти, зверху місто,
Гордість і любов моя.
Мій Донецьку, до серця близько,
І тобою пишаюсь я.

"Мой Донецк..."
Мой Донецк, - он в сердце моем!
Главный город, - я был при нем!
Моих чувств начало – начал,
Я, других таких не встречал!
Я по миру всяко ходил!
Много мест святых находил!
Где б я ни был, где б я не жил,
Лишь с Донецком верно дружил!
И когда уж не было сил,
Он во сне себя приносил!
В переулки детства маня,
И в тепло вчерашнего дня!

У людей - свои города!
Я ж в Донецк влюблен навсегда!
Мой Донецк, - он в сердце моем,
Главный город, - я был при нем!


"В светлом небе донецком..."

В светлом небе донецком голубиную стаю
Догоняет степной ветерок.
Пусть им вслед улетает эта песня простая,
Песня трудных шахтерских дорог.

Что ты знаешь о солнце, если в шахте ты не был,
Если ходишь под солнцем с утра?
Только тот ценит солнце и высокое небо,
Кто поднялся с зарей на-гора.

Не глядите, подруги, на шахтерские руки -
С них донецкий не смыт уголек.
Вы в глаза и сердца нам поглядите, подруги, -
В них горит золотой огонек.

Так пускай расцветает под степными ветрами
Белых яблонь весенний наряд!
И всегда вечерами над родными копрами
Огоньки, как рубины, горят.

"Донецк..."
Донецк - любимый город мой родной
Донецк - ты край цветов с большой душой
Донецк - ты в сердце будешь жить всегда
Донецк - моя любовь к тебе сильна
Донецк - столица ты степных краев
Донецк - гремит вокруг заводов рев
Донецк - на черном золоте стоит
Донецк - лишь за тебя душа болит
Донецк - ты воспитал своих детей
Донецк - ты души их всегда согрей
Донецк - пусть солнце светит над тобой
Донецк - я верю станешь ты звездой
Донецк - героев много здесь живет
Донецк - пусть слава лишь к тебе идет
Донецк - в веках всегда ты будешь жить
Донецк - мы будем город свой любить
Донецк - ты кровь с вином и молоком
Донецк - ты греешь всех своим теплом
Донецк - пусть беды все тебя минут
Донецк - тебя Дончане сберегут.

"Як передать, Донбас, твою красу..."
Як передать, Донбас, твою красу
і силу
І подвиги в труді синів твоїх ясних,
Що у борні за мир незламні
мають крила
Й упевненість в ході
для сонячних доріг.
Комбайна гордий гул
і шахтарів обличчя,
Що вкрив росою піт,
і клич твоїх гудків,
І клекіт орлій домн,
і сталі гомін вічний,
Що лине в вишину із заводських
цехів...

Павличко Д. "
ШАХТАР "
Попід землею ходить повзкома,
Але в душі покірності нема.

Він пробиває кам'яні пласти,
Видобуває сонце з темноти.

Таким я завжди бачу шахтаря.
Ліхтарик над чолом - немов зоря.

Низеньке небо, та високий лет,
Бо він трудар, мислитель і поет.

Горить не кожен твій рядок, либонь;
А в нього кожна грудочка - вогонь!

До рівня отакого ти зумій
Свій поетичний піднести забій!

Сосюра В.
"Вода десь точить білий камень..."
Вода десь точить білий камінь,
кує зозуля у гаю.
Де б я не був, а все ж думками
лечу в Донеччину свою.
                            
Лечу, неначе та лелека,
дивлюся радісно кругом
і шахту згадую далеку,
де працював я юнаком.
                            
Дінця солодкі, ясні води,
посьолка рідного огні
і той садок біля заводу,
де ми гуляли в давні дні.
                            
Де ми любили і зростали
в країні споминів моїх,
у дзвоні вічному металу,
в цехах широких заводських
                            
Там ще густіш над гаєм дими,
 і дні садами розцвіли.
Копри із зорями ясними
нові копальні підвели.
                            
Нові гудки пісні заводять,
як знак і щастя, і надій,
де за Дінцем встають заводи
в могутній величі своїй.
                            
Шумлять сади над берегами
В моєї юності краю.
Де б я не був, а все ж думками
лечу в Донеччину свою.


Сосюра В.
"Шахти, терикони..."
Шахти, терикони,
заводські вогні...
Місяць в травах тоне...
І пісні, пісні...
                              
Доля ти піснярська,
 доленько моя!
Сторона шахтарська,
син твій, син твій я!
                              
Там, де обрій, в полі
неба мрійна гать.
Золоті тополі
за Дінцем шумлять.
                              
Про крейдяні гори
не забуду я,
 де молилась зорям
матінка моя.
                              
Піснею лечу я
над простором нив,
 землю я цілую,
по якій ходив.
                              
 Кров моя вирує
в жилах, наче спів...
Землю я цілую,
ту, що полюбив.

Сосюра В. "Як я люблю тебе, мій краю вугляний..."
Як я люблю тебе, мій краю вугляний,
твій кожний камінець, твою билину кожну,
де я пішов на бій за щастя вдаль тривожну,
що снилося мені в заграві заводській...

Коли доводиться в краях твоїх бувати,
од щастя плачу я, і плачу, і сміюсь...
Щоб сили для пісень джерельної набрати,
я серцем до землі донецької тулюсь.

Ті верби над Дінцем, що я повз них проходив,
і рейок димний дзвін, і шахти на горі,
куди біжать, біжать вагончики з заводу,
смуглява дітвора, щасливі матері...

Це там, це там, це там зростали ми й любили,
і я горджусь, що я землі моєї син,
де силу мускулів машини замінили,
щоб назавжди забув шахтар про кайла дзвін,

Щоб він злетів орлом в простори наукові,
щоб шлях пізнав до зір не тільки у піснях.
Я шлю тобі слова безмірної любові,
донецький краю мій, на твій громохкий шлях.

Цвіти, сіяй, грими! Чаруй життя красою
і прокладай нову, іще не знану путь!
В майбутнє ідучи веселою ходою,
у щасті про свого поета не забудь.


Сосюра В. "Я пам'ятаю: у забої..."
Я пам'ятаю: у забої
рубали вугіль шахтарі,
де каганець боровся з тьмою,
як промінь ранньої зорі.

Там, над землею, неба шати,
весняних сповнені окрас.
Як важко лежачи рубати
блискучий вугіль раз у раз!

Але повіяв на дороги
свободи вітер весняний,
і шахтарям на допомогу
прийшли машини у забій.

Вони помножили нам сили
за щастя в трудовій борні,
і кайла крицю замінили
комбайна мускули стальні.

Як сон далекий, рабства роки...
Погаснув каганець блідий,
і сяйва денного потоки
прийшли з машинами в забій.

Немов пройшли весняні грози
у штреках, темних і глухих...
Гуркочуть там електровози,
де коногона свист затих.

Іде шахтар. У нього сяб
маленьке сонце на чолі.
І серце піснею вітає
Атланта рідної землі.

За день у ночі горобині
він бився з тьмою недарма.
Це він, на радість Батьківщині,
всю землю на плечах трима.



Вход

Поиск по сайту
Полезное
Счетчики
Яндекс.Метрика

Все книги, представленные на сайте, взяты из открытых электронных источников. Права на книги принадлежат их правообладателям.
В том случае, если авторы текстов или владельцы авторских прав будут возражать против их расположения в открытом доступе просим поставить нас об этом в известность.
Мы НЕМЕДЛЕННО уберем такие материалы.
С уважением, сотрудники отдела обслуживания дошкольников и учащихся 1-4 классов ГУК "Донецкая республиканская библиотека для детей им. С.М. Кирова"
E-mail: bibliotekakirov@yandex.ua Bibliotekakirov.ucoz.ua/© 2017



javascript://