Снігу, білий сніжку!
Посипай доріжку!
Насип цілу гору
Біля цього двору.
Тут дітки маленькі
Гуляти раденькі,
У них голосочки,
Як срібні дзвіночки. (Перелісна К.)
Скоромовка
Срібні дерева, срібне гілля,
Сріблом пухнастим вкрита земля,
Срібні у синьому небі хмарки, В срібних заметах срібні стежки.
* * *
Сірий зайчик ще улітку
Наносив дровець в повітку.
Взимку чим топити має,
Як завія загуляє,
Гріти спину на печі,
їсти з маком калачі. (М. Пономаренко)
* * *
Сніжинки із хмари повилітали,
Сніжинки повільно у небі літали,
А потім тихенько лягали до ніг,
І землю закутав білесенький сніг... (М. Пономаренко)
* * *
Узяла зима батіг -
Вибиває з міха сніг.
Сам летіти не хотів,
Бо вві сні розледачів.
А тут мусить, хоч не хоче,
Бо батіг його лоскоче. (М. Пономаренко)
* * *
Завірюха загуляла,
В хатки всіх позаганяла.
Всівся зайчик на печі -
Хрумка з маком калачі.
Влігся в ліжку на бочок
Добрий, мудрий їжачок.
Білка юшки наварила,
Добре в грубці натопила,
І плете завзято
Шапочки більчатам. (М. Пономаренко)
Пензель зими
Дивний світ нам весна малює,
Кожна фарба око милує.
Літо теж не обділене хистом
-Все навколо таке барвисте!
Має й осінь палітру багату:
У природі - справжнісіньке свято!
А зима на свій пензель похукала
-І білилом красу замазюкала. (Богемський О.)
Зимові гості
Листопад змінився снігопадом -
На подвір'ї ї в полях за садом
Кучугури снігу намело.
Хмари від морозу поховались.
Змерзле сонце щулиться вгорі.
В гості до синичок позлітались
З півночі голодні снігурі. (Литвиненко В.)
Перший сніг
Перший сніг навколо ліг,
І цухкий, і трішки пелехатий.
Він, мов котик, треться коло ніг,
Щось муркоче й проситься до хати.
Ну та де там в дім його пускать!
Краще ми до нього з хати вийдем,
Щоб із снігу бабу накачать
І поставить біля неї діда.
Він такий, як наш дідусь Петро.
З бабою ось-ось і затанцює...
Сіє снігом хмара на Дніпро,
Де мороз міцні льоди клинцює. (Сіренко М.)
Нові валянці
- Вчора тато на базарі
Валянці купив для Варі.
Взула Варя їх сама
- Варі не страшна зима. (Смолітній А.)
Где зимуют радуги
- А куда уходят радуги зимой?
Не уходят, а летят к себе домой -
В Заполярье, как жар-птицы,
Как вечерние зарницы.
Было лето, много света,
И они гуляли где-то,
Вместе с вами за грибами -
Кто на Волге, кто на Каме,
Кто купался в Ладоге,
Но вернулись радуги!
- А куда вернулись радуги зимой?
В наши снежные края - к себе домой!
То-то радости - столько радуг
В пестрых шелковых нарядах,
Праздничные, яркие,
Как толпа на ярмарке!
А какое им придумали название!
Их зовут у нас Полярные Сияния.
Под цветными небесами
Мчатся сани вместе с нами,
Вниз - и вновь под небеса,
Хоть зажмуривай глаза!
...И опять наступит лето,
И отступят холода,
Наши радуги на лето
Разлетятся кто куда:
Озарят вам путь-дорожку
К синей речке, в лес грибной...
Погостят у вас немножко
И вернутся к нам домой. (М. Митрофанова)
У калини - іменини
У калини - іменини!
Позлітались горобці
І співали для калини:
"Цінь-цвірінь! Цвірінь! Ці-ці!"
І хмарини для калини
Дарували хто що міг:
З моря - перли,
А з Говерли -
Навіть перший білий сніг. (Лідія Повх)
Зайчик
Збудило вітра в небі вороння,
І вітер хмару снігову по тому.
Сіренький зайчик, (бо не долиняв),
Сів на межі й не зна, куди додому -
Чи в білий ліс, а чи під оборіг?
І там, і там гуляє завірюха.
Подумав зайчик, при межі приліг
І снігом вкривсь
Од хвостика по вуха. (Борис Чіпа)
Ладки
Ладки, ладоньки, ладусі!
Прилетіли вранці гуси,
Посідали на подвір'я,
Вкрили землю білим пір'ям.
Ми до них - аж то не гуси,
То зима прийшла в кожусі. (Володимир Сенцовський)
Босий кіт
По снігу гуляє босий кіт,
Від господи стежку прогортає.
І ніхто у нього не спитає,
Чи не мерзнуть лапи без чобіт.
Я спитала босого кота:
- Як тобі живеться в цьому світі?
Відповідь кота була проста:
- Краще без чобіт гуляти в літі. (Оксана Хлоп'яча)
