А что у нас?
Полезное
Канал YouTube
Опрос
|
Украина, Родина 2Симоненко В. "МОЯ МОВА "Все в тобі з'єдналося, злилося - Як і поміститися в одній! - Шепіт зачарований колосся, Поклик із катами на двобій. Ти даєш поету дужі крила, Що підносять правду в вишину, Вченому ти лагідно відкрила Мудрості людської глибину. І тобі рости й не в'януть зроду, Квітувать в поемах і віршах, Бо в тобі - великого народу Ніжна і замріяна душа. Сосюра В. "Любіть Україну, як сонце, любіть..." Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води, в годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди! Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов'їну. Для нас вона в світі єдина, одна в просторів солодкому чарі... Вона у зірках, і у вербах вона, і в кожному серця ударі... Як та купина, що горить -- не згора, живе у стежках, у дібровах, у зойках гудків, і у хвилях Дніпра, і в хмарах отих пурпурових. Любіть у коханні, в труді, у бою, як пісню, що лине зорею... Всім серцем любіть Україну свою -- і вічні ми будемо з нею! Сосюра В. "Солов'їні далі..." Солов'їні далі, далі солов'їні... Знов весна розквітла на моїй Вкраїні. На гіллі рясному цвіт, немов сніжинки. Знову серце б'ється молодо і дзвінко. Я іду до гаю. Краю, ти мій краю, кращого за тебе я в житті не знаю! Кращого не знаю, далі мої сині, як весну стрічати на моїй Вкраїні. У росі фіалки, ріки у тумані... В серці сяють очі, рідні і кохані... В птичім щебетанні все кругом проснулось, і до мене знову молодість вернулась. Я іду до гаю, і в блакить безкраю серце моє лине й птицею співає про весну чудесну на моїй Вкраїні... Солов'їні далі, далі солов'їні! Тичина П, "Україно моя..." Україно моя, моя люба Вкраїно, Чим я втішу тебе, чим тебе заспокою? - Чи про те розкажу, як тебе я люблю, А чи піснею горе твоє я присплю, Чи слізьми розіллюсь, мов сирітська дитина, -- Чим тебе заспокою я - бідна людина,- Скажи, моя люба Вкраїно, Вкраїно моя! Тичина П. "Я УТВЕРЖДАЮСЬ" Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була. Яка біда мене, яка чума косила! - а сила знову розцвіла. Щоб жить - ні в кого права не питаюсь. Щоб жить - я всі кайдани розірву. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. Тевтоніє! Мене ти пожирала, як вішала моїх дочок, синів і як залізо, хліб та вугіль крала... О, як твій дух осатанів! Ти думала - тобою весь з'їдаюсь? - та, подавившись, падаєш в тріву... Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була. Яка біда мене, яка чума косила! - а сила знову розцвіла. Сини мої, червоні українці, я буду вас за подвиг прославлять,- ідіть батькам на допомогу й жінці, дітей спішіте визволять! Па українських нивах, на російських, па білоруських - я прошу, молю! - вбивайте ворогів, злодюг злодійських, вбивайте без жалю! Нехай ще в ранах я - я не стидаюсь, гляджу їх, мов пшеницю ярову. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. Із ран - нове життя заколоситься, що з нього світ весь буде подивлять, яка земля! яко зерно! росиця! - Ну як же не сіять? І я сіяю, крильми розгортаюсь, своїх орлів скликаю, кличу, зву... Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. Ще буде: неба чистої блакиті, добробут в нас підніметься, як ртуть, заблискотять косарки в житі, заводи загудуть... І я життям багатим розсвітаюсь, пущу над сонцем хмарку, як брову... Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була. Яка біда мене, яка чума косила! - а сила знову розцвіла. Фашистська гидь, тремти! Я розвертаюсь! Тобі ж кладу я дошку гробову. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. *** Что мы Родиной зовем? Солнце в небе голубом. Дом, где мы с тобой растем, И душистый, золотистый Хлеб за праздничным столом. Вот, что мы Родиной зовем! Турба Н. "Украина" Украины степные просторы, Солнцеликие небеса, Ослепительные озера И задумчивые леса. И распахнутая сердечно Бесконечность, безбрежность полей! Колыханье пшеницы извечно, Как дыхание спящих детей. |
Продлить книги
Вход
Новости
Поиск по сайту
Полезное
Интересные сайты
|