Пт, 29.03.2024, 01:07
Добро пожаловать, Гость | RSS

Отдел обслуживания дошкольников и учащихся 1-4 классов

А что у нас?
Qr-code
Полезное
Канал YouTube
Опрос
Какова роль детской книги в современном обществе?
Всего ответов: 2004

Украина, Родина 2

Симоненко В. "МОЯ МОВА "
Все в тобі з'єдналося, злилося -
Як і поміститися в одній! -
Шепіт зачарований колосся,
Поклик із катами на двобій.
                                  
Ти даєш поету дужі крила,
Що підносять правду в вишину,
Вченому ти лагідно відкрила
Мудрості людської глибину.
                                  
І тобі рости й не в'януть зроду,
Квітувать в поемах і віршах,
Бо в тобі - великого народу
Ніжна і замріяна душа.

Сосюра В. "Любіть Україну, як сонце, любіть..."

Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води,
в годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди!

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.

Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі...
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі...

Як та купина, що горить -- не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових.

Любіть у коханні, в труді, у бою,
як пісню, що лине зорею...
Всім серцем любіть Україну свою --
і вічні ми будемо з нею!

Сосюра В.
"Солов'їні далі..."
Солов'їні далі, далі солов'їні...
Знов весна розквітла на моїй Вкраїні.
На гіллі рясному цвіт, немов сніжинки.
Знову серце б'ється молодо і дзвінко.

Я іду до гаю. Краю, ти мій краю,
кращого за тебе я в житті не знаю!
Кращого не знаю, далі мої сині,
як весну стрічати на моїй Вкраїні.

У росі фіалки, ріки у тумані...
В серці сяють очі, рідні і кохані...
В птичім щебетанні все кругом проснулось,
і до мене знову молодість вернулась.

Я іду до гаю, і в блакить безкраю
серце моє лине й птицею співає
про весну чудесну на моїй Вкраїні...
Солов'їні далі, далі солов'їні!

Тичина П,
"Україно моя..."
Україно моя, моя люба Вкраїно,
Чим я втішу тебе, чим тебе заспокою? -
Чи про те розкажу, як тебе я люблю,
А чи піснею горе твоє я присплю,
Чи слізьми розіллюсь, мов сирітська дитина, --
Чим тебе заспокою я - бідна людина,-
Скажи, моя люба Вкраїно,
Вкраїно моя!

Тичина П.
"Я УТВЕРЖДАЮСЬ"
Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! -
а сила знову розцвіла.

Щоб жить - ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить - я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.

Тевтоніє! Мене ти пожирала,
як вішала моїх дочок, синів
і як залізо, хліб та вугіль крала...
О, як твій дух осатанів!

Ти думала - тобою весь з'їдаюсь? -
та, подавившись, падаєш в тріву...
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.

Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! -
а сила знову розцвіла.

Сини мої, червоні українці,
я буду вас за подвиг прославлять,-
ідіть батькам на допомогу й жінці,
дітей спішіте визволять!

Па українських нивах, на російських,
па білоруських - я прошу, молю! -
вбивайте ворогів, злодюг злодійських,
вбивайте без жалю!

Нехай ще в ранах я - я не стидаюсь,
гляджу їх, мов пшеницю ярову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.

Із ран - нове життя заколоситься,
що з нього світ весь буде подивлять,
яка земля! яко зерно! росиця! -
Ну як же не сіять?

І я сіяю, крильми розгортаюсь,
своїх орлів скликаю, кличу, зву...
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.

Ще буде: неба чистої блакиті,
добробут в нас підніметься, як ртуть,
заблискотять косарки в житі,
заводи загудуть...

І я життям багатим розсвітаюсь,
пущу над сонцем хмарку, як брову...
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.

Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! -
а сила знову розцвіла.

Фашистська гидь, тремти! Я розвертаюсь!
Тобі ж кладу я дошку гробову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.

***
Что мы Родиной зовем?
Солнце в небе голубом.
Дом, где мы с тобой растем,
И душистый, золотистый
Хлеб за праздничным столом.
Вот, что мы Родиной зовем!

Турба Н. "Украина"
Украины степные просторы,
Солнцеликие небеса,
Ослепительные озера
И задумчивые леса.
И распахнутая сердечно
Бесконечность, безбрежность полей!
Колыханье пшеницы извечно,
Как дыхание спящих детей.



Вход

Поиск по сайту
Полезное
Счетчики
Яндекс.Метрика

Все книги, представленные на сайте, взяты из открытых электронных источников. Права на книги принадлежат их правообладателям.
В том случае, если авторы текстов или владельцы авторских прав будут возражать против их расположения в открытом доступе просим поставить нас об этом в известность.
Мы НЕМЕДЛЕННО уберем такие материалы.
С уважением, сотрудники отдела обслуживания дошкольников и учащихся 1-4 классов ГУК "Донецкая республиканская библиотека для детей им. С.М. Кирова"
E-mail: bibliotekakirov@yandex.ua Bibliotekakirov.ucoz.ua/© 2024



javascript://