Но и я играть не стала!
Я волчка не завожу,
А уселась и сижу.

Не шумят мои игрушки,
Тихо в комнате пустой.
А по маминой подушке
Луч крадется золотой.

И сказала я лучу:
— Я тоже двигаться хочу!
Я бы многого хотела:
Вслух читать и мяч катать,
Я бы песенку пропела,
Я б могла похохотать,
Да мало ль я чего хочу!
Но мама спит, и я молчу.

Луч метнулся по стене,
А потом скользнул ко мне.
— Ничего, — шепнул он будто, -
Посидим и в тишине!..

Кто лелеял моих кукол,
Шил веселые одежки,
Помогал мне их баюкать,
И играл со мной в игрушки?
- Мамочка моя!

Кто советом помогал мне,
Когда падаешь и больно,
И слезинки утирал мне,
Говорил: "Не плачь, довольно..."?
- Мамочка моя!

Кто читал мне на ночь сказки,
Чуть склоняясь надо мною,
(И я закрывала глазки,
И мне было так спокойно)?
- Мамочка моя!

Кто нес меня в кроватку,
Желал спокойной ночи,
Шептал мне нежно, сладко:
"Спи скорее, дочка!"?
- Мамочка моя!

Кто на свете самый чуткий,
Не сыскать ей лучшей славы,
Самый добрый, самый мудрый?
- Ну, конечно, моя мама!

На свете много добрых мам,
Но не найти, ручаюсь я,
Такую маму, как моя!
Она купила для меня
На колесиках коня,
Саблю, краски и альбом...
Только разве дело в том?
Я и так ее люблю,
Маму, мамочку мою!

Вишинська К. "Мамо, мамочко, матусю"

Мамо, мамочко, матусю,
Я до тебе притулюся,
Ти візьмеш мене за личко,
Глянеш в очі близько-близько.

Поцілуєш в щічку й носик,
Доторкнешся до волосся,
Буду я в таку хвилину
Найщасливіша дитина.

Я нап’юсь твоєї ласки,
Забреду в цікаву казку
І спокійно ляжу спати,
Щоб міцне здоров’я мати.

Гарна, добра, щира ненько,
Ти одна така рідненька,
Як же хороше з тобою,
Будь завжди-завжди зі мною!

Вишинська К. "Мамина лічилка"

В мене мама дуже мила,
Десять яблучок купила,
Принесла їх всі додому,
Розділила по одному —
Ярославці та Дашуні,
І Оленці, і Настуні.
З’їли яблучка до крихти
Володимир та наш Дмитрик.
Пригостила і сусідку,
І її ще діток двійко.
Мама всіх почастувала,
Ось і яблучок не стало.
Ну, а де ж десяте діли?
А те яблучко я з’їла.

Малишко А "Пісня про рушник"

Рідна мати моя,
ти ночей не доспала
І водила мене
у поля край села,
І в дорогу далеку
ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний
на щастя дала.
І в дорогу далеку
ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний
на щастя, на долю дала.
Хай на ньому цвіте
росяниста доріжка,
І зелені луги,
й солов'їні гаї,
І твоя незрадлива
материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі
хороші твої.
І твоя незрадлива
материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі
хороші, блакитні твої.
Я візьму той рушник,
простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав,
в щебетанні дібров.
І на тім рушничкові
оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука,
і вірна любов.
І на тім рушничкові
оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука,
й твоя материнська любов.

Кравченко У. "Мати Божа!..."

Мати Божа! Мати Божа!
Дай здоровля нашій нені!
І Тобі ми назбираєм
ярих квітів повні жмені...

Зберемо дзвінки лілові,
що найкращі у діброві, –
нарвемо волошків в полі...
Мамочці дай щастя – долі!

Приберем Твою ікону
у барвінок – у зелений,
тільки дай вдовілля –
щастя нашій нені, нашій нені.

На землі одна лиш Мати!
Ти нам Мати там – у небі!...
Ти рятуй матусю нашу
в небезпеці і в потребі...

Серце наше – наші квіти –
віддамо Тобі в любові;
захищай матусю нашу
під святим своїм покровом!

Кравченко У. "На Україні скрізь сьогодні свято..."

На Україні скрізь сьогодні свято,
«День Матері» сім'ї святкують всюди,
величну пісню матерям співають,
поклін і хвалу їм складає світ!
Лиш я цієї пісні не співаю...
Ніжних – сріблистих тонів я шукала,
та не знайшла доволі гідних слів...
В безмежно соняшних лугах – левадах
цвіт Ваших рук достойний не цвите...
Чоло в покорі низько – низько клоню
і з трепетом несу Вам сповідь серця:
– О, Мамо! Мамо! Скрізь є добрі люди,
та Ви одна за всіх мені вартніша!
Лиш матері душа все відчуває...
Моїм Ви щастям, втіхою веселі,
недолею моєю Ви сумні...
Зірок із неба прихилили б Ви!
А серце хоче лиш для мене жити...
У Вашім погляді все: доброта...
в устах не осуд, а слова прощення...
Ви розумієте мене – дитину,
з провин виправдуєте без докорів...
В тяжких хвилинах болю, небезпеки
у Вас, Матусю, маю я опору,
та ж і блудних синів невдяку чорну
виправдує та ще й прощає мати...
А певність та – це серця джерело...
Дитини власністю є серце неньки,
воно готове для її добра,
у самовідданню – до всіх офір!
Як пелікан той, що малі пташата
своєю кров'ю в час негод годує,
так мати свого серця не жаліє...
О, Мамо! Мамо! Добрі скрізь ті люди,
та Ви одна за всіх мені вартніша!
В життя, у світ мене ввели Ви, Мамо,
й стережете мов ангел-хоронитель...
У Вас одна лише жура, це знаю,
одна жура, таємний неспокій:
– Ой, доведеться, як Господь покличе,
саму дитину в світі залишити...
– О, не журіться. Матінко моя,
сумні думки про неминуче киньте;
слухняністю, любовію своєю,
літ Вам богато прибільшити хочу...
А там...
нехай опіка Божа буде з нами...

  Кравченко У. "Поклін Матері"

Поклін Тобі і слава, Жінко – Мати!
Поклін, хвала Тобі як творчій силі!
Великим Творець був, що дав Тобі цю власть:
у далечінь свій рід вести!
Служанка завтра Ти – і враз його жрекиня,
в самовідданості святій
Ти зберігаєш нам одне безсмертя!
Благословенна будь нам, Жінко – Мати,
благословен і плід Твойого лона...
Поклін Тобі, живучості судино!
Глибоке, наче море, в Тебе серце,
любов'ю одержима Ти, мов Херувим!..
Трудівнице осяйна щастям
і хвалою одягнена Різьбарко Душ!..
Людей! Людей потрібно нам!..
Як України чорнозем пшеничний,
як нашого Поділля золоті лани,
плодюча будь!
Нехай росте під серцем Твоїм геній
і наречеш його: Великий!
І станеш Матір'ю Народу свого
і хвалою одягнешся, Владарко Душ!..
О, не журися... Радуйся нам, Мати,
бо радощі, це піддержка Твоя!
Сама, хоча ніжна Ти, хоч на цвітку схожа,
лелій про велич сни...
А сон душі в дитині тілом стане...
І сите їж... солодке пий...
хили до уст пугар до дна...
І не сумуй...
Буття таємний геній є з Тобою,
нехай з Тобою буде і дозріння ласка,
як з нивою, що сонцю віддалася...
А віть відчімхнена хай розростається,
неначе дуб...
Поклін Тобі!
В безкрай безсмертності сягаюча,
обнови яр у цвіттю нам несеш...
Поклін Тобі!
Освячена Амфоро, в якій огонь життя
горіє вічно...

Кравченко У. "Дитинка і Мати..."

Дитинка і Мати. Картина звичайна.
А все ж наче сонця промінням осяйна.

Блакитом мальована, сонцем залита
і стяжками – чаром веселки сповита...

Загорнена в вічність... в безмежні простори
і краща, ніж земних мистців архитвори.

В ній все те – найкраще, що має вселенна:
її малювала рука божественна.

Чисті звуки серця – і біль, і сліз море,
посвята і розкіш, і щастя, і горе...

Дитинка і Мати – мрій срібних мережка.
З землі аж до неба між зорями стежка...

Про велич і святість сон– казка чудова...
Надія і туга... Пісня колискова...

Дитинка і Мати. Картина звичайна:
життя все нового – незглибима тайна...

Кравченко У. "На свято Матері"

Шелести нам, барвіночку
і зелена руто,
розвивайся, красна роже,
розщипайся суто!

Піднімайся, калинонько,
кучерявся, м'ято,
треба цвіття нам сьогодні
на велике Свято!

Приберися, наша ниво,
у роси намисто,
приберися в мак червоний,
грай нам колосисто...

Хай щебечуть пташенята,
божий світ радіє,
гляньте раз і Ви безжурно,
Мамо, наша мріє...

Мамо, зоре наша ясна,
нині Ваше Свято!
Цілий рік у Вас, Матусю,
праці так багато..

Чи на світі жар серпневий,
чи завія грудня.
Вам лишається. Матусю,
ввесь важкий труд будня...

Безконечно труд... робота...
в хаті тай у полі
зморщили кладуть на чолі,
на руках мозолі...

Вічно Ви про нас в турботі...
В білий день і в ночі
бережуть нас від пригоди
материні очі...

Ой не все сказати вміє
дитиняча мова.
Мамо! Мамо, в рідній хаті
всьому Ви основа!

З вашим Святом Вас вітаєм
промінням надії
на щасливі, кращі літа,
Мамо, наша мріє...

Радуйтеся, Мамо, рідна,
гляньте раз свобідно:
біля вас, мов ластів'ята,
в'ються дитинята...

Раді б дати Вам ті діти
щонайкраще в світі; –
о, прийміть, мов цвіти ярі,
наші серця в дарі...

Кравченко У. "Молитва Матерів"

Маріє! Маріє!
Рятуй нас – як Мати!
Ти, наша надіє,
не дай нашим дітям у тьмі пропадати,
хай сонце над ними ясніє!
Маріє! Маріє!
Ти – наша відрадо!
Поглянь на ті діти, хисткі ті лелії,
не дай на загладу.
Тобі ми над ними звіряємо владу!
Прийми серця жертву,
прийми і моління: зверни наші діти,
на шлях просвітління.
Маріє! Маріє!
Їх темінь убити не сміє,
не сміє і ворог знущатись лукаво,
лиш Бог і край рідний до них має право!
Нехай же ростуть всі на славу!
Хай сонце над ними ясніє!
Від зради, від зависті, страсті
спасай їх як мати ласкаво,
не дай їм упасти у сіті ворожі.
Хай будуть собою
як квіти ті божі...
Любов Твоя чиста, огненна,
і поміч Твоя всеспасенна,
хай сонцем над ними ясніє...
Тебе за Покров Твій благаєм,
єдина і благословенна Маріє!

Кравченко У. "Благословенна будь..."

Благословенна будь,
Матусенько моя.
Голубонько моя Ти сиза!..
Ти та пречиста, материнська грудь,
що немовлятком я
тулилася до неї...
Колисанка твоя,
твій розмолений спів,
зацитькував плач перший мій...
Твоїх цілунків теплота сушила
сльозину з вій...
В Твоїх очах мій рай яснів...
І перша усмішка до Тебе, Мати,
ожемчужила устонька дитині...
В Твоїх обіймах, Матінко моя,
дитиною я перші сни ловила,
ті сни... ті веселково золоті...
Шовковими крильми
від зла мене Ти хоронила
і на руках Твоїх
плили барвисто свитанки мої..
І перше словечко пещене,
те перше словечко святе,
про рідне наше... про своє..
я за Тобою лебеділа, Нене,
і пила мови рідної таємний чар...
З грудей Твоїх я ссала ту любов,
що в серденьку моїм в одно для України
горить, жевріє...
Любов ту, що вливає вар,
запалює нам кров...
Ту, що до діл веде!..
Ти прикладом своїм мене
учила любити рідну загороду...
Красу і велич рідної країни з пісень
Твоїх навчилась я любити...
Твоя всесильная Любов
надхнула вірою мене
в майбутність нашу ясну...
Я вірю: на верхівля слави,
до сонця волі нас веде
терниста наша путь...
За службу цю,
за цю велику... за святу,
що з саможертвою, як Мати,
Ти сповняєш,
благословенна будь!
Матусенько моя,
Голубонько моя,
благословенна тричі будь!!!

Кравченко У. "Щаслив, хто рідну матір має..."

Щаслив, хто рідну матір має,
хоч зморшки вкрили вже чоло,
на світ спокійно споглядає,
не знає, що то в світі зло.
Для матері ти все дитина,
хоч ти розрісся наче дуб;
вона піклується тобою,
хоч в тебе вже сивіє чуб...
Ти все для матері дитина,
ти ціль життя її і зміст;
вона тобі вінки сплітає,
для тебе досягає звізд...
Вона все дбає, пам'ятає,
готовить тисячі утіх,
вона, як ангел хоронитель,
змете з дороги зло і гріх...
У мами захист – оборона
у кожну мить, і в день і в ніч;
у горю поцілунок мами
осушить сльози з твоїх Віч...
Під доглядом її ти ставиш
свій перший крок на шлях життя;
коли шал юний тягне в пропасть,
при тобі матінка твоя!
І жертв немає завеликих,
щоб рятувати, зберегти;
вона для тебе все жертвує,
її ж дитина – ти!
Ах, серце матері незмінне:
його часу не знищить зуб;
для матері ти все дитина,
нехай і сивий в тебе чуб...

Кравченко У. "О, Мамочко!..."

О, Мамочко!
Любити так, як любиш ти,
ніхто не вміє на землі;
тому ми всі – дітей гурток –
сплітаємо тобі вінок
з найкращих квітів на весні;
тому – при гомоні пісень –
святкуємо твій, Мамо, день!
О, Мамочко!
Травневий блеск, травневий час
і квіти з рідних піль і лук
приносимо Тобі – як дар –
і хилимось до твоїх рук.
Ти сонечко для наших віч
весь довгий рік – і в день, і в ніч.
Тому в неділю сю святу
Тобі приносим як красу:
при звуках дзвонів і пісень
святкуємо твій, Мамо, день!

О, Мамочко!
В любові і подяки день
при звуках радісних пісень
прийми від нас, дітей, привіт!
Ми просимо з глибин сердець,
щоб добрий Бог – щоб Бог Отець
Тобі багато щастя дав,
щоби Тебе нам зберігав
сто літ! сто літ!

ВОТ КАКАЯ МАМА
Мама песню  напевала,
Одевала дочку.
Одевала-надевала
Белую сорочку.
    Белая сорочка,
    Тоненькая   строчка.
    Мама песенку тянула,
    Обувала дочку.
По резинке пристегнула
К каждому чулочку.
Светлые  чулочки
На ногах у дочки.
     Мама песенку допела:
     Мама девочку одела.
     Платье красное в горошках,
     Туфли новые на ножках.
Вот как мама угодила —
К маю дочку нарядила.
Вот какая мама —
Золотая   прямо!
                 Е. Благинина

РАЗГОВОР О МАМЕ
От чистого сердца,
Простыми словами
Давайте, друзья,
Потолкуем о маме.
      Мы любим ее,
      Как хорошего друга,
      За то, что у нас
      С нею все сообща,
За то, что когда
Нам приходится туго,
Мы можем всплакнуть
У родного плеча.
    Мы любим  ее и за то,
    Что порою
     Становятся строже
     В морщинках глаза,
Но стоит с повинной
Прийти головою –
Исчезнут морщинки,
Умчится гроза.
    За то, что всегда
    Без утайки и прямо
   Мы можем доверить
    Ей сердце свое,
И просто за то,
Что она – наша мама,
Мы крепко и нежно
Любим  ее.
Н. Саксонская

       Моя мама
Однажды я сказал друзьям:
На свете много добрых мам,
Но не найти, ручаюсь я,
Такую маму, как моя!
Она купила для меня
На колесиках коня,
Саблю, краски и альбом...
Только разве дело в том?
Я и так ее люблю,
Маму, мамочку мою!

     О мамочке
Кто лелеял моих кукол,
Шил веселые одежки,
Помогал мне их баюкать,
И играл со мной в игрушки?
- Мамочка моя!
      Кто советом помогал мне,
      Когда падаешь и больно,
      И слезинки утирал мне,
       Говорил: "Не плачь, довольно..."?
      - Мамочка моя!
Кто читал мне на ночь сказки,
Чуть склоняясь надо мною,
(И я закрывала глазки,
И мне было так спокойно)?
- Мамочка моя!
        Кто нес меня в кроватку,
       Желал спокойной ночи,
       Шептал мне нежно, сладко:
       "Спи скорее, дочка!"?
       - Мамочка моя!
Кто на свете самый чуткий,
Не сыскать ей лучшей славы,
Самый добрый, самый мудрый?
- Ну, конечно, моя мама!
            Лариса Касимова

Стомлена матуся

Стомлена матуся

Спить собі в кімнаті.

Я також не граюсь -

Тихо стало в хаті.

Галасливі ляльки

Маму не турбують

Лиш промінчик сонця

На щоці танцює.

Тихцем кажу до нього я:

- Я б теж потанцювала,

Заграла б весело в квача,

І пісню б заспівала...

Але своїх цікавих справ

Робити не беруся.

Сидіти нишком буду я,

Бо спить моя матуся. (Олена Благініна, перек. Марії Шагурі)

     Спасибі!

Як жаль мені, що тижні

Повільно так минають!

Що діти, народившись,

Іще не розмовляють!

Бо я свою матусю

Одразу би обняв

І, глянувши уперше,

"Спасибі!" їй сказав.

За те, що народився!

За все! За все! За все!

За те, що йду додому

Тепер із татусем!

І що тепер матуся,

Співаючи, якраз

Вечерю нам готує

І дожидає нас! (Михайло Яснов, перек. Івана Андрусяка)

Следующая страница