Об осени

Золотистою долиной
Ты уходишь, нем и дик.
Тает в небе журавлиный
Удаляющийся крик.
Замер, кажется, в зените
Грустный голос, долгий звук.
Бесконечно тянет нити
Торжествующий паук.
Сквозь прозрачные волокна
Солнце, света не тая,
Праздно бьет в слепые окна
Опустелого жилья.
За нарядные одежды
Осень солнцу отдала
Улетевшие надежды
Вдохновенного тепла.

Есенин С.А. "Еще не высох дождь вчерашний"
Еще не высох дождь вчерашний -
В траве зеленая вода!
Тоскуют брошенные пашни,
И вянет, вянет лебеда.
Брожу по улицам и лужам,
Осенний день пуглив и дик.
И в каждом встретившемся муже
Хочу постичь твой милый лик.
Ты все загадочней и краше
Глядишь в неясные края.
О, для тебя лишь счастье наше
И дружба верная моя.
И если смерть по божьей воле
Смежит глаза твои рукой,
Клянусь, что тенью в чистом поле
Пойду за смертью и тобой.

Есенин С.А. "Нивы сжаты, рощи голы"
Нивы сжаты, рощи голы,
От воды туман и сырость.
Колесом за сини горы
Солнце тихое скатилось.
Дремлет взрытая дорога.
Ей сегодня примечталось,
Что совсем-совсем немного
Ждать зимы седой осталось.
Ах, и сам я в чаще звонкой
Увидал вчера в тумане:
Рыжий месяц жеребенком
Запрягался в наши сани.

Тютчев Ф. "Есть в осени..."
Есть в осени первоначальной
Короткая, но дивная пора -
Весь день стоит как бы хрустальный,
И лучезарны вечера...
Где бодрый серп гулял и падал колос,
Теперь уж пусто всё - простор везде,-
Лишь паутины тонкий волос
Блестит на праздной борозде.
Пустеет воздух, птиц не слышно боле,
Но далеко ещё до первых зимних бурь -
И льётся чистая и тёплая лазурь
На отдыхающее поле...

Фет А.А. "Вот и летние дни убавляются"
Вот и летние дни убавляются.
Где же лета лучи золотые?
Только серые брови сдвигаются,
Только зыблются кудри седые.
Нынче утром, судьбиною горькою
Истомленный, вздохнул я немножко:
Рано-рано румяною зорькою
На мгновенье зарделось окошко.
Но опять это небо ненастное
Безотрадно нависло над нами, -
Знать, опять, мое солнышко красное,
Залилось ты, вставая, слезами!

Фет А.А. "Ласточки пропали, а вчера зарей"
Ласточки пропали,
А вчера зарей
Всё грачи летали
Да, как сеть, мелькали
Вон над той горой.
С вечера все спится,
На дворе темно.
Лист сухой валится,
Ночью ветер злится
Да стучит в окно.
Лучше б снег да вьюгу
Встретить грудью рад!
Словно как с испугу
Раскричавшись, к югу
Журавли летят.
Выйдешь - поневоле
Тяжело - хоть плачь!
Смотришь - через поле
Перекати-поле
Прыгает, как мяч.

Фет А.А. "Осенью"
Когда сквозная паутина
Разносит нити ясных дней
И под окном у селянина
Далекий благовест слышней,
Мы не грустим, пугаясь снова
Дыханья близкого зимы,
А голос лета прожитого
Яснее понимаем мы.

Бунин И. "Сегодня на пустой..."
Сегодня на пустой поляне,
Среди широкого двора,
Воздушной паутины ткани
Блестят, как сеть из серебра.
Сегодня целый день играет
В траве последний мотылек
И, точно белый лепесток,
На паутине замирает,
Пригретый солнечным теплом;
Сегодня так светло кругом,
Такое мертвое молчанье
В лесу и в синей вышине,
Что можно в этой тишине
Расслышать листика шуршанье.

Аким Я. "Осень"
Дождь, дождь
Целый день
Барабанит в стекла.
Вся земля,
Вся земля
От воды размокла.
Воет, воет
За окном
Недовольный ветер.
Хочет двери он сорвать
Со скрипучих петель.
Ветер, ветер, не стучи
В запертые сени;
Пусть горят у нас в печи
Жаркие поленья.
Руки тянутся к теплу,
Стекла запотели.
На стене
И на полу
Заплясали тени.
Собирайтесь у меня
Слушать сказку
У огня!

Высотская О. "Что нам осень принесла?"
Мчатся, мчатся быстрые
Хлебные фургоны.
Едут в них душистые
Булки и батоны.
В магазинах дыни,
Баклажаны синие,
Груши золотые,
Соком налитые,
Тыквы толстопузые,
Сладкие арбузы!
Пахнет осенью в домах:
Дом антоновкой пропах.
Мы гостей к столу зовем
И пирог им подаем!

Мошковская Э. "Где тихий-тихий пруд..."
Где тихий-тихий пруд,
Где тихая беседка,
Где сам с собой паук
Беседовал нередко,
И тихо короеды
Вели свои беседы,
Их слушал жук лесной
И шевелил усами...
Теперь там дождь косой
Беседует часами.
Кленовый желтый лист
С березовым сошлись -
Сошлись туда беседовать,
На холода посетовать...

Токмакова И. "Осинка"
Зябнет осинка,
Дрожит на ветру,
Стынет на солнышке,
Мерзнет в жару...
Дайте осинке
Пальто и ботинки -
Надо погреться
Бедной осинке.

Токмакова И. "Дуб"
Дуб дождя и ветра
Вовсе не боится.
Кто сказал, что дубу
Страшно простудиться?
Ведь до поздней осени
Он стоит зеленый.
Значит, дуб выносливый,
Значит, закаленный.

Блок А. "Зайчик"
Маленькому зайчику
На сырой ложбинке
Прежде глазки тешили
Белые цветочки..
Осенью расплакались
Тонкие былинки,
Лапки наступают
На желтые листочки.
Хмурая, дождливая
Наступила осень,
Всю капусту сняли,
Нечего украсть.
Бедный зайчик прыгает
Возле мокрых сосен,
Страшно в лапы волку
Серому попасть..
Думает о лете,
Прижимает уши,
На небо косится -
Неба не видать..
Только б потеплее,
Только бы посуше..
Очень неприятно
По воде ступать!

Некрасов Н.А. "Несжатая полоса"
Поздняя осень. Грачи улетели,
Лес обнажился, поля опустели,
Только несжата полоска одна...
Грустную думу наводит она.
Кажется, шепчут колосья друг другу:
"Скучно нам слушать осеннюю вьюгу,
Скучно склоняться до самой земли,
Тучные зерна купая в пыли!
Нас, что ни ночь, разоряют станицы
Всякой пролетной прожорливой птицы,
Заяц нас топчет, и буря нас бьет...
Где же наш пахарь? чего еще ждет?
Или мы хуже других уродились?
Или не дружно цвели-колосились?
Нет! мы не хуже других - и давно
В нас налилось и созрело зерно.
Не для того же пахал он и сеял,
Чтобы нас ветер осенний развеял?"
Ветер несет им печальный ответ:
"Вашему пахарю моченьки нет. 
Знал, для чего и пахал он и сеял,
Да не по силам работу затеял,
Плохо бедняге - не ест и не пьет,
Червь ему сердце больное сосет.
Руки, что вывели борозды эти,
Высохли в щепку, повисли как плети,
Очи потускли, и голос пропал,
Что заунывную песню певал,
Как, на соху налегая рукою,
Пахарь задумчиво шел полосою".

Тютчев Ф.И. "Неохотно и несмело..."
Неохотно и несмело
Солнце смотрит на поля.
Чу, за тучей прогремело,
Принахмурилась земля.
Ветра теплого порывы,
Дальний гром и дождь порой...
Зеленеющие нивы
Зеленее под грозой.
Вот пробилась из-за тучи
Синей молнии струя -
Пламень белый и летучий
Окаймил ее края.
Чаще капли дождевые,
Вихрем пыль летит с полей,
И раскаты громовые
Все сердитей и смелей.
Солнце раз еще взглянуло
Исподлобья на поля,
И в сиянье потонула
Вся смятенная земля.

Плещеев А.Н. "Скучная картина!..."
Скучная картина!
Тучи без конца,
Дождик так и льется,
Лужи у крыльца...
Чахлая рябина
Мокнет под окном;
Смотрит деревушка
Сереньким пятном.
Что ты рано в гости,
Осень, к нам пришла?
Еще просит сердце
Света и тепла!

Аким Я. "Я пишу тебе письмо..."
Я пишу тебе письмо.
А листок в конверте чист,
Нет на нем ни букв, ни строчек,
Пахнет осенью листочек -
С дерева опавший лист...
Сразу мне ответ пиши!
А кончаются чернила -
Просто перышко вложи,
Что синица обронила.

Ивенсен М. "Осень.."
Осень. Непогодушка.
Тополь пожелтел.
Вдруг на ветке скворушка
Песенку запел.
Ветку чуть качается.
Дождик не кончается.
С нами старый скворушка
До весны прощается.

Костенко Л. "Де ж ти, літо..."
Де ж ти, літо, поділось?
Куди подалось?
Осінь, ось вона, осінь.
Осінь, ось вона, ось.
Осінь брами свої замикала вночі,
Погубила у небі журавлині ключі.

Ходить гарбуз по городу
(Українська народна пісня)
Ходить гарбуз по городу
Питається свого роду:
- Ой чи живі, чи здорові
Всі родичі гарбузові?
Обізвалась жовта диня,
Гарбузова господиня:
- Іще живі, ще здорові
Всі родичі гарбузові!
Обізвались огірочки, -
Гарбузові сини й дочки:
- Іще живі, ще здорові
Всі родичі гарбузові!
Обізвалась бараболя,
А за нею і квасоля:
- Іще живі, ще здорові
Всі родичі гарбузові!
Обізвались буряки,
Гарбузові свояки:
- Іще живі, ще здорові
Всі родичі гарбузові!
Обізвалась морковиця,
Гарбузовая сестиця:
- Іще живі, ще здорові
Всі родичі гарбузові!
Обізвався старий біб:
- Я піддержав увесь рід.
Іще живі, ще здорові
Всі родичі гарбузові!
Ой, гарбузе ти перістий,
Із чим тебе будем їсти?
- Миска пшона, шматок сала -
Ось до мене вся й приправа!

Чепурна М. "Ходить осінь гаєм"
Ходить осінь гаєм
Та звірят питає:
- Що ви поробляєте,
Як про зиму дбаєте?
Загойдалась гілка,
Обізвалась білка:
- Я збираю шишки,
І гриби, й горішки.

Біленька Л. "На городі гарбузи"
На городі гарбузи -
Хоч на виставку вези.
Жовті-жовті і рябі,
Ці мені, а ці - тобі.
Раз, два, три, чотири, п'ять -
Всіх не перерахувать.
Он і шостий, он і сьомий -
Каші вистачить удома.
Будем друзів частувати
І сусідам дарувати.

Плещеев А. "Осень"
Миновало лето,
Осень наступила.
На полях и в рощах
Пусто и уныло.
Птички улетели,
Стали дни короче.
Солнышка не видно,
Темны, темны ночи.

Коринец Ю. "Последнее яблоко"
Ветрами наземь сбитая
Листва в саду шуршит.
А яблоко забытое
На яблоне висит.
Скрипят деревья черные!
"Да падай же, пора!" -
Но яблоко упорное
Опять висит с утра...
Висит оно качается,
И осень не кончается!

Забіла Н. "Вересень"
Ходять хмари в небі синім.
Місяць вересень прийшов.
Сповнивсь вереском пташиним
Тихий затишок дібров.
Повзлітавшись у зграї,
Різне птаство молоде
В крилах сили набирає
І відльоту в вирій жде.
Бо пташки дзвінкоголосі
Знають - літа вже нема.
Хоч і тепло ще, та осінь
Вже підходить крадькома.
І, набравшись сил за літо,
Галасливі, як пташки,
Знов ідуть до школи діти
І сідають за книжки.

Костенко Л. "Вже брами літа замикає осінь"
Задощило. Захлюпало.
Серпень випустив серп.
Цвіркуни й перепілочки
Припинили концерт.
Чорногуз поклонився
Лугам і садам:
Відлітаючи в Африку,
Пакував чемодан.
Де ж ти, літо, поділось,
Куди подалось?
Осінь, ось вона осінь!
Осінь, ось вона, ось.
Осінь брами твої
Замикала вночі,
Погубила у небі
Журавлині ключі.

Костенко Л. "Здивовані квіти"
Сю ніч зорі чомусь колючі,
Як налякані їжачки.
Сю ніч сойка кричала в кручі,
Сю ніч ворон сказав: "Апчхи!"
Сю ніч вкітка питала квітку:
- Що ж це робиться, поясни?
Тільки вчора було ще влітку,
А сьогодні вже восени!

Блажевич І. "Кленові листки"
Осінь, осінь... Лист жовтіє.
З неба часом дощик сіє.
Червонясте, золотисте
Опадає з кленів листя.
Діти ті листки збирають,
У книжечки їх ховають. 
Наче човники, рікою
Їх пускають за водою.
З них плетуть вінки барвисті -
Червонясті, золотисті.

Лучук В. "Біля саду на межі"
Із садка в осінню пору
Поспішав їжак в комору.
Ніс їжак, увесь запрілий,
Стиглих яблук кошик цілий.
Аж біжить назустріч друг:
- Я шукав тебе навкруг!
Біля саду на межі їжаки присіли.
Довго друзі говорили -
Кошик яблук з'їли.

Шевчук В. "Жовтень"
Підняв морозець синій цвіт,
Пожовкли явори,
І гуси в дальній переліт
Знялися на зорі.
Важучих хмар безмежна рать
Негоду принесла...
А клени котрий день горять
У полі край села.

"Осінь"
Осінь ходить полем, гаєм
І частує всіх врожаєм.
Яблуками у садку,
Ще й грибками у ліску,
А на полі - бурячками,
Морквичкою, огірками.
Не сама до вас прийшла,
А синочків привела.

Куліш-Зіньків Л. "Ходить осінь"
По діброві ходить осінь.
Олівці з собою носить
І фарбує в жовтий колір
Клени, липи і тополі.
Я гукаю: - Люба осінь,
А скажи, чому ще й досі
У садку ялинка в мене
Не багряна, а зелена?
Засміялась осінь дзвінко:
- Я злякалася ялинки -
Ще об гострі голки ці
Поламаю олівці.

Вишинська К. "Осінні холоди"

Вранці мама каже Ромці:
— Віє вітер за віконцем,
Одягайся тепло, синку,
Хай не мерзне в тебе спинка.

В черевичках і панчішках
Буде завжди тепло ніжкам.
Треба й шапку одягнути,
Дме вітрець надворі лютий.

Хмари вже закрили сонце,
Бо настала осінь, Ромцю.
Маму Ромчик поважає,
Все вона на світі знає.

Коваленко О. "Пори року. Осінь"

Вересень

Вересень спішить у гості
Та веде з собою осінь.
І везуть вони в візку
Ось компанію яку:
Черевань гарбуз сидить,
Про щось з перцем гомонить,
І пузаті капустинки,
Наче баби у хустинках,
Жовті дині і квасоля,
І картопля прямо з поля,
І веселі три морквини,
В купі суконь цибулину,
І червоний бурячок,
Щоб варити борщичок.

Жовтень

Жовтень пензлика дістав –
Листя все пофарбував.
Жовтий-жовтий клен стоїть,
Явір, як в огні, горить.
Різнобарвним килимком
Ідуть білка з їжаком:
В нього яблучка в торбинці
Й три грибочка ще на спинці,
А у білочки горішки
Із ліщини, та три шишки.
Наносили вже багато—
Ціла купа в них, малята,
Щоб в комору заховать –
Будуть взимку ласувать.

Листопад

Сосюра В. "ОСІНЬ"
Облітають квіти, обриває вітер
пелюстки печальні в синій тишині.
По садах пустинних їде гордовито
осінь жовтокоса на баскім коні.
 
В далечінь холодну без жалю за літом
синьоока осінь їде навмання.
В'яне все навколо, де пройдуть копита,
золоті копита чорного коня.
 
Облітають квіти, обриває вітер
пелюстки печальні й розкида кругом.
Скрізь якась покора в тишині розлита,
і берізка гола мерзне за вікном.

Тичина П. "Осінь така мила..."
Осінь така мила,
Осінь славна.
Осінь матусі їсти несе:
Борщик у горщику,
Кашка у жменьці,
Скибка у пазусі,
Грушки в фартушку.
Осінь така мила,
Осінь славна.

Олесь О. "Вишиває осінь..."
Вишиває осінь на канві зеленій
Золоті квітки.
Квітки оживають, і з дерев спадають
Жовті нагідки.
Яблука і груші падають на землю,
Боки, спини б'ють.
Люди їх збирають, у мішки ховають,
кури їх клюють.
Бавляться дітками, бавляться квітками,
Моляться батьки.
Вишиває осінь на канві зеленій
Золоті квітки.

Костецький А. "Осінній дощ"
Вже, напевно, п'ятий день
Цей осінній дощ іде.
Я стрибаю - він іде.
Я спинюся - він іде.
Хоч би й він спинився де...
Та куди там - все іде!..
Не постукать по м'ячу,
В гості не сходити..
Сяду вдома і мовчу.
Що ж іще робити?..
От будильник ходить також,
Так його ж заводить тато!
Може, хтось і дощ завів,
Щоб усе він лив і лив?
Ех, знайти б од нього ключик - 
Та й закинути кудись,
Щоб спинився дощ колючий,
Щоб хоч трішечки не ливсь.
Я б надвір тоді побіг,
Я б гукнув у тишу:
 - Гей, веселий білий сніг,
Прилітай скоріше!..
Вже готові до зими
Санки, лижі, ковзани...
Та надворі цілий день
І сьогодні дощ іде...