Украина, Родина

Пидсуха А. «Дума об Украине»

Я не мыслю Украины,

Где нас матери качали,

Без Днепра и без калины,

Без Тарасовой печали.

Полюбились мне навеки

Эти рощи, эти хаты,

Эти медленные реки,

Эти синие Карпаты.

Свет на тихой полонине,

Старец в праздничной одежде.

Край родной, где и поныне

Песнь Франко звучит, как прежде.

Стариков А. «Мама и Родина»

Мама и Родина очень похожи:

Мама красивая, Родина  - тоже!

Вы присмотритесь: у мамы глаза

Цвета такого же, как небеса.

Мамины волосы, словно пшеница,

Что на бескрайних полях колосится.

Если поет мама песню, то ей

В такт подпевает веселый ручей.

Много у Родины общего с мамой,

Самой красивой и ласковой самой!

Так и должно быть: что дорого нам,

Напоминает всегда наших мам!

Орлов В. «Родное»

Я узнал, что у меня

Есть огромная родня:

И тропинка, и лесок,

В поле – каждый колосок,

Речка, небо надо мною –

Это все мое, родное!

Волгина Т. «Город над Днепром»

Город зеленый стоит над Днепром,

Крыши и солнце горят серебром.

Шлюпки, моторки плывут по Днепру,

В лозах сидят рыбаки поутру,

А на откосах – взгляни в высоту –

Ветками машут каштаны в цвету!..

Вот он стоит высоко над водой –

Древний наш город, всегда молодой!..

Может, прекраснее есть города, -

С Киевом сердце мое навсегда.

Пляцковский М. «Родные места»

В родных местах ромашкой пахнет ветер,

И до травинки вся земля – своя.

В родных местах и солнце ярче светит,

И серебристей голос у ручья.

Пусть мне твердят, что есть края иные,

Что в мире есть иная красота,

А я люблю свои места родные,

Свои родные милые места.

В родных местах у неба цвет синее,

В родных местах просторнее луга,

Стволы берез – прямее и стройнее

И разноцветней радуги дуга.

Забаштанський В. "Мови нема без народу"

Як нема без зірок небозводу,

Як блакиті без сонця нема,

Так і мови нема без народу,

І народу без мови нема.

Німенко А. "Сонячний дім"

Привітний і світлий наш сонячний дім.

Як радісно й весело жити у нім.

Тут мамина пісня і усмішка тата,

В любові й добрі тут зростають малята.

Дзвінка наша пісня до сонечка лине:

"Мій сонячний дім - це моя Україна".

Складаний І. "Соняшник за тином"

Намалюю маму,

Намаалюю тата.

Оце - наш садочок,

А це - наша хата.

Біля хати - квіти:

Мальви та жоржини,

Ніби сонце сходить -

Соняшник за тином.

Барто А.Л. "Петя рисует"

Взял художник краски,

Рисует на терраске.

Разные краски

Художнику нужны.

Зеленая краска

Нужна для весны.

Очень хорошая краска -

Оранжевая!

Солнце сияет,

Небо загораживая,

Расходятся в стороны

Сотни лучей -

Каждый луч

Шириной в ручей!

Синий - тоже нужный

И хороший цвет:

Для природы южной

Лучшей краски нет.

Стоит под синим небом

Высокая скала.

В Крыму художник не был.

Но мама там была.

- Черную краску

Лучше не брать! -

Танюша дает совет.

- Только испортишь

Свою тетрадь!

Зачем тебе черный цвет?..

Он говорит:

- А земля, например,

Тоже ведь черного цвета!..

На Украине у нас чернозем,

Зреет густая пшеница на нем.

Прапор - це державний символ,

Він є в кожної держави;

Це для всіх - ознака сили,

Це для всіх - ознака слави.

Синьо-жовтий прапор маєм:

Синє - небо, жовте - жито;

Прапор свій оберігаєм,

Він - святиня, знають діти.

Тичина П. "Струмок серед гаю..."

Струмок серед гаю, як стрічечка.

На квітці метелик, мов свічечка.

Хвилюють, малюють, квітують поля -

Добридень тобі, Україно моя!

Підгірянка М. "Україна"

Краю милішого, ріднішого,

Як Україна, - в світі нема.

Слова солодшого, звучнішого,

Як Україна, - в світі нема.

Сингаївський М. "Я все люблю..."

Я все люблю в своїм краю:

Криницю, звідки воду п'ю,

Та повні гомону ліси,

Та дзвони срібної роси...

Я все люблю в своїм краю:

Найбільше - матінку свою,

Ласкаву, радісну, єдину...

Люблю, як сонце, Батьківщину.

Дрозд А. "Наш Днепр"

Над Днепром гуляет ветер,

Гнутся камыши...

Много рек, друзья, на свете

Малых и больших,

Друг на друга непохожих

По своей красе.

Мне ж простор Днепра дороже

И милее всех.

Виеру Г. "Мой край"

Дом мой ветви окружают,

Все село - родня большая,

Все мое - леса и реки,

И язык, родной навеки.

Камінчук А. "Батьківщина"

Зацвітає калина, зеленіє ліщина,

Степом котиться диво-луна.

Це моя Україна, це моя Батьківщина,

Що як тато і мама,

Одна!

Сингаївський М. "Мати-Україно"

Перше наше слово

З нами повсякчас.

Мати-Україно,

Ти одна у нас!

Ниви і діброви,

І садів окрас -

Рідна мати Батьківщино,

Ти ж одна у нас!

Хай же мир і дружба

Поєднають всіх,

І дзвенить дитячий

Безтурботний сміх.

Нам зоріє доля

Світла і ясна.

Рідна мати Батьківщино,

Ти ж у нас одна!

Шевченко Т. "Святая родина!..."

Святая родина! Святая!

Иначе как ее назвать!

Ту землю милую, родную,

Где мы родилися, росли

И в колыбели полюбили

Родные песни старины.

Костецький А. "Знаєш ти..."

Знаєш ти, що таке Батьківщина?

Батьківщина - це ліс осінній,

Це домівка твоя і школа,

І гаряче сонячне коло.

Батьківщина - це труд і свято,

Батьківщина - це мама й тато,

Це твої найщиріші друзі

І бджола у весіннім лузі.

Клименко В. "Я маленька українка"

Як вдягнуся я в неділю

У вишивану сорочку,

У червону спідничину,

Ще й корали на шнурочку.

Заплету я свої коси

І візьму віночок з рути,

А на плечі кину хустку.

Чим від мене кращій бути?

А на ноги - чоботята

Червоненькі сап'янові.

Я - маленька українка.

Будьте всі мені здорові!

Макота І. "В нас велика Батьківщина..."

В нас велика Батьківщина,

Та одна ми є родина:

Українці з гір і долів,

Зі степів гучних просторів.

Різні в кожного убори,

Говір, вишивка, узори.

Але кожен промовляє:

"Україна нас єднає!"

Жиленко І. "Тобі, малесенький громадянине"

У неньки народилося дитя.

Дитя моє! Бог дав тобі життя.

І щоб ніхто не заподіяв шкоди

Тобі, малесенький громадянине, -

Бог дав закони нашого народу.

Від дня народження, від іменин -

Він твій, цей світ широкий за вікном.

Ти на життя і щастя маєш право

Під золото-блакитним знаменом держави.

Сингаївський М. "Вся моя родина"

Мати, мова, Батьківщина -

От і вся моя родина.

Батьківщина, мати, мова -

Три джерельні, вічні слова.

Батьківщина, мова, мати -

Нас повік не роз'єднати.

Бакай М. Україні

Горнусь до тебе, Україно,
Як син до матері, горнусь.
За тебе, рідна і єдина,
Щодня я Богові молюсь.
Щоби послав щасливу долю
Тобі - народу моєму,
Щоб освятив жадану волю,
Що дарував тепер йому.
Горнусь до тебе, Україно,
Щоб нас ніхто не роз'єднав.
Підставлю плечі, щоб калину
У лузі вітер не зламав.
У нас є лицарі й гетьмани,
Що за собою поведуть,
І вікові глибокі рани
На нашім тілі заживуть.
Молюсь за тебе, Україно,
І свої сили віддаю,
Щоб відродити із руїни
Наш дух і славу бойову.
Очистимо усі джерела,
Дніпро-Славутич оживе,
І заспіваєм: "Ще не вмерла
Вкраїна наша і не вмре!"

Симоненко В. "Лебеді материнства"

Мріють крилами з туману лебеді рожеві,
Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.
Заглядає в шибу казка сивими очима,
Материнська добра ласка в неї за плечима,
Ой біжи, біжи, досадно, не вертай до хати,
Не пущу тебе колиску синову гойдати.
Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,
Опустіться, тихі зорі, синові під вії.
Темряву тривожили крилами півні,
Танцювали лебеді в хаті на стіні,
Лопотіли крилами і рожевим пір`ям,
Лоскотали марево золотим сузір`ям.
Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Виростуть з тобою приспані тривоги.
У хмільні смеркання мавки чорноброві
Ждатимуть твоєї ніжності й любові.
Будуть тебе кликать у сади зелені
Хлопців чорночубих диво - наречені.
Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибирати не можна тільки Батьківщину.
Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.
За тобою завше буду мандрувати
Очі материнські і білява хата.
І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі,
Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибирати не можна тільки Батьківщину

Савицька І. "Хто любить Україну?"

Хто любить Україну, чи питати треба?
Той, хто шле молитву за неї до неба.
Хто просить у Бога і миру і волі,
Вітчизні коханій щасливої долі,

Хто думкою лине до рідних степів,
Де прадідна нива батьків і дідів.
Хто любить Україну? Той, хто все працює,
Будня хвилин цінних дармо не марнує,

Чи праця велика, жертовна для справи,
Чи тиха, спокійна, без гамору-слави.
Хто цеглу по цеглі все двигає й носить,
Хто потом перлистим чоло своє росить.

Той любить Україну, той кохати в силі,
Хто знає минуле, сховане в могилі.
Хто гордий, що в змагу за волю-свободу
Наш нарід не плямить козацького роду.

Хто любить наші звичаї та мову
І пісню співає дзвінку і чудову,
Хто все те шанує і хто з тим щасливий,
Той любить Україну - той є правдивий!

Бакай М. Україні

Горнусь до тебе, Україно,
Як син до матері, горнусь.
За тебе, рідна і єдина,
Щодня я Богові молюсь.
Щоби послав щасливу долю
Тобі - народу моєму,
Щоб освятив жадану волю,
Що дарував тепер йому.
Горнусь до тебе, Україно,
Щоб нас ніхто не роз'єднав.
Підставлю плечі, щоб калину
У лузі вітер не зламав.
У нас є лицарі й гетьмани,
Що за собою поведуть,
І вікові глибокі рани
На нашім тілі заживуть.
Молюсь за тебе, Україно,
І свої сили віддаю,
Щоб відродити із руїни
Наш дух і славу бойову.
Очистимо усі джерела,
Дніпро-Славутич оживе,
І заспіваєм: "Ще не вмерла
Вкраїна наша і не вмре!"

Кониський О. "Молитва за Україну"

Боже великий, єдиний,
Нам Україну храни, 
Всі свої ласки, щедроти 
Ти на люд наш зверни. 

Дай йому волю, дай йому долю, 
Дай доброго світа! 
Щастя дай, Боже, народу 
На многая, многая літа! 

Боже великий, єдиний, 
Нам Україну храни, 
Волі і світла промінням 
Ти її осіни. 

Світлом науки і знання 
Нас, дітей, просвіти! 
В чистій любові до краю 
Ти нас, Боже, зрости. 

Кононенко Д. "Україні"

Україно! Сонячна короно!
Материнська ласка і любов!
Я з твойого саду стигле ґроно,
Я твоя козацька чиста кров!
Я твоя і плоть, і врода, й очі,
Я бентежність із твого чола.
У житті нічого більш не хочу, -
Тільки б ти щасливою була!

Лупій О. "Як ти любиш Україну?"

- Як ти любиш Україну,
мій маленький друже?
- Нашу рідну Україну
люблю дуже, дуже!

З Україною нікого
в світі не боюся
і щоранку я до Бога
за неї молюся,

щоб була щаслива, дужа,
щоб була багата.
Я люблю її так дуже,
як маму і тата.

Олесь О. "Пісня"

Живи, Україно, живи для краси,
Для сили, для правди, для волі!..
Шуми, Україно, як рідні ліси,
Як вітер в широкому полі.

До суду тебе не скують ланцюги,
І руки не скрутять ворожі:
Стоять твої вірні сини навкруги
З шаблями в руках на сторожі.

Стоять, присягають тобі на шаблях
І жити і вмерти з тобою,
І прапори рідні в кривавих боях
Ніколи не вкрити ганьбою!

Павличко Д. "ДЕ НАЙКРАЩЕ МІСЦЕ НА ЗЕМЛІ"
Де зелені хмари яворів
Заступили неба синій став,
 На стежині сонце я зустрів,
Привітав його і запитав:
            
- Всі народи бачиш ти з висот,
Всі долини і гірські шпилі.
Де ж найбільший на землі народ?
Де ж найкраще місце на землі?
            
Сонце усміхнулося здаля:
 - Правда, все я бачу з висоти.
Всі народи рівні. А земля
Там найкраща, де вродився ти!

Павличко Д. "ЛЕЛЕЧЕНЬКИ "
3 далекого краю
Лелеки летіли,
Та в одного лелеченьки
Крилонька зомліли.
                                        
Висушила силу
Чужина проклята,
Візьміть мене, лелеченьки,
На свої крилята.
                                        
Ніч накрила очі
Мені молодому,
Несіть мене, лелеченьки,
Мертвого додому.

Павличко Д. "О рідне слово..."
О рідне слово, хто без тебе я?
Німий жебрак, старцюючий бродяга,
Мертвяк, оброслий плиттям саркофага,
Прах, купа жалюгідного рам'я.

Моя ти - пісня, сила і відвага,
Моє вселюдське й мамине ім'я.
Тобою палахтить душа моя,
Втишається тобою серця спрага.

Тебе у спадок віддали мені
Мої батьки і предки невідомі,
Що гинули за тебе на вогні.

Так не засни в запиленому томі,
В неткнутій коленкоровій труні -
Дзвени в моїм і правнуковім домі!

Павличко Д. "Пахне хлібом трава..."
Пахне хлібом трава,
Що купала мене з дитяти,
Пахнуть хлібом слова,
Що мене їх навчила мати.

Пахне хлібом терпка
Пісня батькової стодоли,
Пахне хлібом рука,
Що водила мене до школи.

Пахнуть хлібом гаї,
Де кохалися ми до згуби,
Пахнуть хлібом твої
Груди, очі, долоні, губи.

Пахне хлібом маля,
Що любов його народила.
Пахне хлібом земля,
Що дала мені сонце й крила.

Павличко Д. "У дитячому серці жила Україна..."
У дитячому серці жила Україна -
Материнські веселі і журні пісні,
Та за мову мужицьку не раз на коліна
Довелося у школі ставати мені.

Непокривлену душу хотіли зламати,
Та ламалися тільки болючі киї,
Наді мною ночами відплакала мати,
Я ж не зрікся ні мови, ні пісні її.

Продолжение читайте Здесь