Бу-ли со-бі дід та ба-ба та до-жи-ли-ся
до то-го, що й хлі-ба не-ма.
Дід про-сить:
— Ба-бу-сю! Спе-чи ко-ло-бок!
— Та з чо-го ж спе-чу, ко-ли й бо-рош-на не-ма!
— От, ба-бу-сю, пі-ди в хиж-ку та на-змі-тай у за-сі-ку бо-ро-шен-ця,
то й бу-де на ко-ло-бок.
По-слу-ха-ла ба-ба, пі-шла в хиж-ку, на-змі-та-ла в за-сі-ку бо-рош-на,
ви-то-пи-ла в пе-чі, за-мі-си-ла тіс-то і спек-ла ко-ло-бок. Та й
по-кла-ла на вік-ні, щоб про-хо-лов.
А він ле-жав — ле-жав на вік-ні, а то-ді — з вік-на на призь-бу, а
з призь-би на зем-лю в двір, а з дво-ру за во-ро-та та й по-біг, по-ко-тив-ся
до-ро-го-ю.
Бі-жить та й бі-жить до-ро-го-ю, ко-ли це на-зуст-річ йо-му зайчик:
— Ко-ло-бок, ко-ло-бок, я те-бе з'їм!
— Не їж ме-не, зай-чи-ку, я то-бі пі-сень-ку за-спі-ва-ю.
— А-ну за-спі-вай!
— Я по за-сі-ку ме-те-ний,
Я із бо-рош-на спе-че-ний,
— Я від ді-да втік,
Я від ба-би втік,
То й від те-бе вте-чу!
Та й по-біг.
Бі-жить та й бі-жить... Пе-ре-стрі-ва-є йо-го вовк:
— Ко-ло-бок, ко-ло-бок, я те-бе з'їм!
— Не їж ме-не, вов-чи-ку — бра-ти-ку, я то-бі пі-сень-ку за-спі-ва-ю.
— А-ну за-спі-вай!
— Я по за-сі-ку ме-те-ний,
Я із бо-рош-на спе-че-ний,
— Я від ді-да втік,
Я від ба-би втік,
Я від зай-ця втік,
То й від те-бе вте-чу!
Та й по-біг зно-ву...
Аж і-де вед-мідь:
— Ко-ло-бок, ко-ло-бок, я те-бе з'їм!
— Не їж ме-не, вед-ме-ди-ку, я то-бі пі-сень-ку за-спі-ва-ю.
— А-ну за-спі-вай!
— Я по за-сі-ку ме-те-ний,
Я із бо-рош-на спе-че-ний,
— Я від ді-да втік,
Я від ба-би втік,
Я від зай-ця втік,
Я від вов-ка втік,
То й від те-бе вте-чу!
Та й по-біг. Бі-жить та й бі-жить
до-ро-го-ю...
Зу-стрі-ча-єть-ся з ли-сич-ко-ю:
— Ко-ло-бок, ко-ло-бок, я те-бе з'їм!
— Не їж ме-не, ли-сич-ко, я то-бі пі-сень-ку за-спі-ва-ю.
— А-ну за-спі-вай!
— Я по за-сі-ку ме-те-ний,
Я із бо-рош-на спе-че-ний, —
Я від ді-да втік,
Я від ба-би втік,
Я від зай-ця втік,
Я від вов-ка втік,
Від вед-ме-дя втік,
То й від те-бе вте-чу!
— Ну й піс-ня ж гар-на! — Ка-же ли-сич-ка.
От тіль-ки я не-до-чу-ва-ю тро-хи. За-спі-вай — но ще раз та сі-дай
ме-ні на я-зик, щоб чут-кі-ше бу-ло.
Ко-ло-бок ско-чив їй на я-зик та й по-чав спі-ва-ти:
— Я по за-сі-ку ме-те-ний...
А ли-сич-ка — гам йо-го! Та й з'ї-ла!
| 