|
Леся
Українка
КРАСО УКРАЇНИ, ПОДОЛЛЯ! Красо України, Подолля! Розкинулось мило, недбало! Здається, що зроду недоля, Що горе тебе не знавало! Онде балочка весела, В нiй хорошi, краснi села, Там хати садками вкритi, Срiбним маревом повитi, Коло сел стоять тополi, Розмовляють з вiтром в полi. Хвилюють лани золотiї, Здається, без краю, - аж знову Бори величезнi, густiї Провадять таємну розмову. Он ярочки зелененькi, Стежечки по них маленькi, Перевитi, мов стрiчечки, Збiгаються до рiчечки, Рiчка плине, берег рвучи, Далi, далi попiд кручi... Красо України, Подолля! Розкинулось мило, недбало! Здається, що зроду недоля, Що горе тебе не знавало!..
ВЕЧЕРНЯ ГОДИНА Коханiй мамi Уже скотилось iз неба сонце, Заглянув мiсяць в моє вiконце. Вже засвiтились у небi зорi, Усе заснуло, заснуло й горе. Вийду в садочок та погуляю, При мiсяченьку та й заспiваю. Як же тут гарно, як же тут тихо, В таку годину забудеш лихо! Кругом садочки, бiленькi хати, I соловейка в гаю чувати. Ой, чи так красне в якiй країнi, Як тут, на нашiй рiднiй Волинi! Нiч обгорнула бiленькi хати, Немов маленьких дiточок мати, Вiтрець весняний тихенько дише,
Немов дiток тих до сну колише.
ВЕСНЯНКА Сестрi Олесi Як яснеє сонце Закине свiй промiнь ясний До тебе в вiконце, - Озвись на привiт весняний. Олесю, серденько, Спiвай веселенько! Весняного ранку Спiвай, моя люба, веснянку! Як бiдну первiстку, Дочасну, морози поб'ють. I кущик любистку Холоднiї роси поллють, - Не плач, моя роже, Весна переможе! Весняного ранку Спiвай, моя люба, веснянку! Як дрiбнiї дощi Заслонять нам свiт навеснi, Як нам молодощi Пов'ються у хмари сумнi, - Не тратьмо надiї В лiта молодiї! Весняного ранку Спiваймо, сестрице, веснянку! На лiто зелене Поїду я геть в чужий край, Згадай же про мене, Як пiдеш по квiти у гай. Спогадуй, Олесю, Сестру свою Лесю! Весняного ранку Даю тобi сюю веснянку!
| 